Високий Замок "Підніжка замість підмоги" (17 березня 2004 р.)

або про те, як нове тяжко прокладає собі дорогу у бюрократичних джунглях.
  
Події останніх днів спонукали нас знову повернутися до персонажа недавніх високозамківських публікацій - львівського підприємця Олександра Єкімовських та винайденого і запатентованого ним незвичного газового пальника. Автор ноу-хау, яке за умови його масового впровадження може принести значні дивіденди народному господарству країни загалом і кожному з нас зокрема, потрапив в опалу. Навіть більше - винахідник говорить про прямі погрози на свою адресу...

Коротка передісторія справи. Олександр Єкімовських змайстрував, випробував і успішно користується принципово новим нагрівальним пристроєм, який зовні мало чим відрізняється від традиційної конфорки. Перевага цього винаходу - в ефективності. Вода у чайнику чи каструлі завдяки йому (це продемонструвала нам дружина пана Олександра) нагрівається удвічі швидше, в кімнату без додаткових енергозатрат надходить більше тепла. З приміщення зник надокучливий кожній господині запах шкідливих викидів від плити, оскільки пальник зі спеціального сплаву є каталізатором повного згоряння газу, а відтак відповідає екологічним вимогам...

Можна уявити, скільки наших співвітчизників, у багатьох з яких у кишенях гуляє вітер, воліли б мати такий ощадливий і “оздоровлювальний” пальник у своєму помешканні. Скільки коштів, потрачених на купівлю дорогих енергоносіїв, зберегли б на промислових об’єктах!

Щоб обґрунтувати свої спостереження, аматор Олександр Єкімовських звернувся до науковців. Зокрема, до завідувача кафедри метрології, стандартизації та сертифікації Національного університету “Львівська політехніка”, доктора технічних наук, професора Петра Столярчука. Разом зі своїм соратником - доцентом цієї ж кафедри Василем Яцуком протягом двох місяців (!), використовуючи сучасні методики і вимірювальне обладнання, моделюючи різні режими і аварійні ситуації, вони провели дослідження “пальника Єкімовських”. А згодом на 11 сторінках запротоколювали результати роботи. Кожне своє твердження вчені аргументували з допомогою формул, діаграм, порівняльних таблиць. Ось деякі висновки з цього документа:

“Розроблений О. Єкімовських металевий диск на 99 відсотків є випромінювачем інфрачервоного (теплового) випромінення. Ефективність розробленого нагрівача за різними методами досліджень і при різних витратах газу становить від 2,5 до 7 разів”.

Науковці ствердили, що винахід О. Єкімовських вартий великої уваги. Принцип, за яким працює його нагрівач, може бути корисним не тільки в побуті, а й сільському господарстві, промисловості. Доцент В. Яцук зізнавався журналістам, що протягом двох місяців досліджень пальника був очевидцем маленького дива.

Професор П. Столярчук каже, що значного ефекту досягнуто за рахунок особливої конструкції пристрою і особливого сплаву, з якого він виготовлений, хоча феномен явища до кінця не з’ясовано. Він додав, що новий пальник такий же безпечний, як традиційний. І пошкодував, що не має подібного в хаті...

Таємниці металу, з якого змайстровано унікальний газовий нагрівач, Олександр Анатолійович не розкриває нікому. Це - його інтелектуальна власність. На неї, як автор, він має виключне право і тому резонно захищає від конкурентів. Не знають компонентів цього сплаву не тільки українські вчені, а й бізнесмени з Росії, Румунії, Німеччини, Польщі, Швеції, Японії, котрі марно домагаються викупити винахід “львівського Едісона”. Відмовився О. Єкімовських посвячувати у технічні подробиці свого ноу-хау і співробітника однієї з маловідомих і малотиражних газет, який з винахідником, за його словами, поводився некоректно, навіть з викликом. Солідні львівські видання, котрі першими розповіли про новинку, в його устах виглядали “жовтою пресою”, при розмові цей пан пред’явив посвідчення власкора часопису, в якому не працює, а кореспондентів цієї газети він, виявляється, “не знає і знати не хоче”. Олександра Єкімовських насторожило те, що непроханий гість, який кілька разів набивався на зустріч, вимагав повідомити детальний склад металу, пропонував “розкрутити” винахідника у своєму виданні, що, мовляв, невдовзі принесе йому золоті гори. Коли ж його цікавість не задовольнили, ображений візитер пообіцяв створити автору винаходу великі проблеми. Після цих погроз О. Єкімовських, побоюючись за свою безпеку і долю власного винаходу, написав заяви до міліції та прокуратури...

А проблеми справді з’явилися. З початку робочого тижня в одній із бюджетних установ, де з метою заощадження газу побажали спробувати енергозберігаючий пристрій, нагрянув (за чиєю “наводкою”- можете здогадатися) інспектор з безпеки праці. Будь-які пояснення і посилання на думку науковців (у тому числі - з приводу безпечності) він ігнорував, називаючи це дурницями. Не знайшовши в котельні винаходу умільця (його на час реконструкції котла демонтували), почав шукати інші причіпки - аби будь-що покарати керівника, який звернувся до винахідника. Директора оштрафували і серед опалювального сезону винесли постанову про закриття котельні. Скільки “сердечних” піґулок випив той після цього - не знаємо, але те, що назавжди зарікся проявляти господарську ініціативу - це точно.

Не минуло і кількох днів, як ображений кореспондент знову дався чути. На шпальтах не своєї газети він “танком проїхався” по Єкімовських, звинувативши того в авантюрності. Це змусило винахідника звернутися до суду...

А мені у зв’язку з цим думається рецидив радянського “ніззя”, що досі, на жаль, сидить у багатьох людях. Такі не люблять талантів-“вискочок”, визнають лише культ циркуляра, персональне угідництво. А хто ж, як не державні органи, мали б бути найбільше зацікавлені у ноу-хау Єкімовських? Допомогти йому, посприяти, підтримати, а не перешкоджати. Такою ж мені бачиться і роль друкованого слова.

А якщо вже говорити про турботу за нашу з вами безпеку і здоров’я, що нібито відстоюють чиновники у цій історії, то дивовижної їх завзятості, з якою вони “мочать” винахідника, чомусь не спостерігається при надходженні у продаж тих же газових плит вітчизняного виробництва. Плити ці випускають за застарілими стандартами СРСР, вони виділяють утричі більше чадного газу, ніж зарубіжні аналоги, методично отруюючи тих, хто готує їжу. Проте принциповістю охоронців нашої праці і фахівців Держстандарту у цьому випадку навіть і не пахне...


На фото: Довкола цього ноу-хау Єкімовських ламається стільки списів...

Урядовий Кур'єр "Фотофакт" (28 лютого 2004 року, №39)

газета Високий Замок "Пальниками Єкімовських" зацікавились японці" (26 лютого 2004 р.)

Величезний інтерес викликала у читачів “Високого Замку” публікація двотижневої давності “Теплова революція у нашому домі”, де розповідалося про львівського підприємця Олександра Єкімовських.
   
http://www.wz.lviv.ua/articles/27998


Зокрема, про його саморобні теплогенератори з особливого сплаву, використання яких у побуті і на виробництві дасть змогу суттєво зменшити витрати газу, а дефіцитного тепла продукувати більше. Сума річної економії, за розрахунками умільця, у масштабах країни обчислюватиметься десятками мільярдів гривень. До того ж, завдяки здатності “виробляти” інфрачервоні промені, “пальники Єкімовських” (і це підтвердили науковці) значно зменшують кількість шкідливих викидів.

Після виходу “революційної” статті у редакції почервоніли від перенапруги телефони: тисячі людей з усіх куточків України захотіли скористатися винаходом героя публікації. Дзвонили не тільки рядові мешканці напівхолодних будинків, а й керівники великих підприємств, комунальних установ. А також - бюджетних організацій, де, як відомо, кожна копійка на особливому обліку. Олександр Єкімовських відгукнувся на прохання директора Львівської СШ №27 Володимира Прокопенка і минулої суботи встановив у котельні, яка обігріває одну з найбільших у місті школу (її площа 3948 кв.м), своє “ноу-хау”. Модернізація котла НІІСТУ-5 потужністю 0,67 мвт тривала всього дві години. Коли через дві доби роботи у новому режимі взялися за підрахунки, з’ясувалося, що швидкість нагріву котла зросла у 10 разів, його потужність - утричі, а теплотворність підвищилася у 13 разів... Цікаві і такі факти: якщо колишня стандартна горілка при повній потужності (а це 44 кубометри газу на годину) нагрівала 12 тонн води в опалювальній системі лише до 60 градусів, то “пальник Єкімовських” робить це саме при витраті всього 14 кубометрів газу. А за умови повного навантаження доводить воду до кипіння. Іншими словами, “ноу-хау” обігріває школу, витрачаючи тепер втричі менше голубого палива.

Завдяки “Високому Замку” дізналися про диво-пальники львів’янина і японські підприємці, які виявили намір викупити його технологію. Олександр Анатолійович навідріз відмовився від цієї пропозиції, сказавши, що його винахід рідній країні потрібен більше.

Задовольнити величезний попит на нього умілець поки що не в змозі. Але приблизно через два місяці пальники різних модифікацій почнуть масово виробляти і продавати в Україні. Коли це станеться, автор дасть усім знати. Тож просимо у редакцію з цього приводу не телефонувати.


На фото: Олександр Єкімовських разом з директором львівської СШ № 27 Володимиром Прокопенком (у центрі) аналізують перші результати.

газета Молода Галичина "Домашне сонце, або Чудо-пальник" (19 лютого 2004 р.)

Розробка львівського винахідника Олександра Єкімовських дасть змогу при спалюванні газу в сім разів збільшити тепловіддачу та утричі зменшити шкідливі викиди.

АБИ „АФРИКА” БУЛА, МУСИТЬ ГАЗ ЗГОРІТЬ ДОТЛА

Як визнає пан Олександр, він не відкривав якихось нових джерел енергії тощо. Винахідник із львівського Підзамчого лише змусив належно працювати наявні газові конфорки. Не таємниця: у нашому тепловому та кухонному обладнанні голубе паливо згоряє далеко не повністю (середній коефіцієнт корисної дії - 60 відсотків). А значна його частина просто втрачається. Тож та частка не дає жодної користі, навпаки - ще й приносить шкоду, отруюючи повітря. Тим часом Єкімовських за допомогою незначних технічних удосконалень «змусив» згоряти майже увесь газ, який виходить із труби!

Недарма кажуть, що все геніальне - надзвичайно просте. А тут на допомогу галицькому винахідникові прийшли, здавалося б, звичайні бляшки-насадки, котрі пан Олександр старанно припасував до кухонних конфорок. Це певною мірою простеньке обладнання він змайстрував із спеціального металу (сплав титану та міді), який, по-перше, не окислюється на вогні, а, по-друге, при згорянні газу ще й служить своєрідним каталізатором. Завдяки цьому ККД голубого палива у плитці дотягує, каже Єкімовських, 100 відсотків! Себто згоряють майже всі шкідливі речовини, які до того гамузом прямували в повітря.

А вже в такому випадку «продукується» значно більше енергії. Скажімо, підрахував господар, аби закип'ятити чайник, газу витрачається у кілька разів менше, аніж досі, бо з палива «вичавлюються» усі наявні калорії!

Утім згаданий пристрій не тільки поглиблює процес згоряння. Нагріваючись, цей пальник ще й випромінює потужні інфрачервоні промені. Власне завдяки їм надзвичайно швидко теплішає у помешканні. Від кухні Єкімовських гарячі потоки прямують як звично догори, так і розсіваються урізнобіч. Тож теплі тут навіть стіни.

До цього винаходу Єкімовських крокував не день. З півтора десятка літ тому, організувавши фірму «Львівські сувеніри», він, зокрема, займався виготовленням керамічних виробів. Аби випалювати фарфор, умільцю довелося сконструювати мініатюрну газову піч. Ще тоді пан Олександр запримітив, що метал, який використав тут, при нагріванні дає інфрачервоні промені. Оцей принцип і став основою майбутнього ноу-хау.

Тепер, окрім кухні, господар узявся і за вдосконалення своїх печей, якими опалюються кімнати. І на їхні пальники примайстровано невеличкі насадки. Тепер, щоб нагріти житлове приміщення, затрачається значно менше палива.

ЙОГО СТИХІЯ – ВИНАХІДНИЦТВО

Варто зазначити, що це далеко - не перше ноу-хау 48-річного львів'янина. Вроджений пошуковець, він кілька літ тому став автором своєрідного винаходу - нанесення зображень на будь-які форми. Відтворені паном Олександром кольорові малюнки не бояться атмосферних опадів, перепаду температур, витримують високу вологість.

2001 року Єкімовських став «батьком» кварцового ультрафіолетового опромінювання бактерицидно-лікувальної дії. Знаючи фінансовий стан наших медичних закладів, значну частину цих ламп винахідник просто роздарував нашим шпиталям, які не могли їх купити (вартість- 10 доларів). Зрештою, ще більше застосування мали ці прилади в домашніх умовах. Якщо до вас «прийшли» грип, дизентерія або інша вірусна інфекція, ультрафіолет не залишав цій напасті жодних шансів.

І ось тепер черговий винахід. Він, переконаний автор, повинен змусити наших господарників під новим кутом глянути на проблему теплозабезпечення. Для цього винахідник має чимало переконливих аргументів. Наприклад, якщо для кип'ятіння літра води за допомогою електроенергії потрібно 150 Вт, що вартує одну копійку, то на удосконаленій конфорці Єкімовських за ті ж гроші можна довести до кипіння усі 10 літрів тієї ж рідини. Вигода очевидна. Завдяки таким підходам можна зберегти величезну кількість енергоносіїв. За підрахунками автора, якби цей метод вдалося впровадити у життя, Україна лише на приготуванні їжі щороку заощаджувала б 20 мільярдів гривень! Ще 50 мільярдів могли б зекономити на опалюванні помешкань! І загалом, розмірковує новатор, скільки б вдалося зекономити у світі газу! Бо ж його запасів, за підрахунками вчених, сучасному людству вистачить на якихось 50 років...

КУХНЯ СТАЛА ДУШОГУБКОЮ

Але проблема не лише у збереженні тепла. Газ, який не повністю згоряє у наших кухнях, ще й стає великим отруювачем повітря. Це справді на своїх легенях відчувають наші жінки, які найбільше часу проводять саме біля каструль. Власне і до цього питання вирішив привернути увагу галицький Едісон.

Недавно, розповідає Олександр Анатолійович, одна американка виграла позов у такої відомої компанії, як «Філіпп Моріс». Ця фірма, за судовим рішенням, змушена виплатити жінці 178 мільярдів доларів - як конпенсацію за рак легень. Провина компанії полягала у тому, що вона... не попереджала на сигаретних пачках, що куріння може спричинити таку хворобу.

Тим часом, мовить Єкімовських, українки просто не знають, наскільки шкідливе відкрите спалювання газу. І ніхто про це їх не попереджає. Більше того, небагато науковців навіть беруться за такі дослідження. Та й чи є у державі стандарти про допустимі норми викидів при згорянні газу? У той же час наша промисловість продовжує «клепати» технологічно віджи-лі кухонні плити, які не лише енер гозатратні, а й небезпечні для здоров'я.

А завдяки насадкам пана Олександра шкідливих викидів мало б скоротитися утричі. У повітря значно менше потраплятиме сірки й інших домішок, якими насичене голубе паливо. Пальник відповідає міжнародним екологічним нормам, які відомі під назвою «Голубий ангел». Отож, наші кухні повинні стати безпечнішими для здоров'я. Більше того, піднімає галицький новатор догори вказівного пальця, удосконалені конфорки ще й стають джерелом потужного інфрачервоного випромінювання. Тобто вони даватимуть такі ж промені, котрі шле нам сонце, що, власне, лише позитивно впливає на організм людини.

Таким чином Єкімовських кидає виклик існуючим нині технологіям. Він веде мову про зміну у державі стандартів на виробництво газових плит. Олександр Анатолійович закликає продуцентів цього обладнання звертати увагу на проблему і не видавати «на-гора» небезпечного для здоров'я кухонного начиння. І сам подає приклад, як вийти з тієї ситуації.

НОВІ КОНФОРКИ -У ХАТУ Й НА ВИРОБНИЦТВО

Наразі розробку львів'янина запатентовано, її визнав ряд науковців та практиків. Це ноу-хау навіть уже є і в деяких львівських помешканнях. Свої руки пан Олександр -приклав до переобладнання теплового обладнання у квартирах знайомих та друзів.

Коли ж новинка стане доступною для більшості з нас? За словами винахідника, уже незабаром. Невдовзі це обладнання запустять у серійне виробництво. Наразі, за сприяння кількох львівських бізнесменів, триває комплектування невеличкого підприємства, котре й вироблятиме це приладдя. Уже цьогорічної весни воно розпочне виробляти таку продукцію, яка, до речі, повинна бути доступною усім, адже вартість одного такого пальника не перевищуватиме 15-20 гривень.

Звісно, у цій справі не передбачається універсалізму. Адже наші кухонні плити є різних конфігурацій. Навіть вироби одного заводу неідентичні між собою. Тож, мовить пан Олександр, на початках він вироблятиме 10 типів насадок, які відрізнятимуться розмірами, ціною тощо. Зрештою, їх зовнішній вигляд залежатиме і від призначення. Бо для обігрівання помешкання - одні, а пальники для приготування їжі, звісно, дещо іншої конфігурації. Хоча призначені вони для тієї ж самої плити...

Також будуть засоби для підвищення ефективності газових котлів та печей для обігрівання кімнат. І цього можна досягти завдяки прилаштуванню відповідних насадок на пальник. Тоді менше газу йтиме на вітер.

Зрештою, плануються і так звані насадки спеціального призначення. Не таємниця: є люди, котрі у домашніх умовах розплавлюють метал (золото тощо) чи виробляють кераміку. І їм також хоче підсобити винахідник. Для цих потреб повинні бути особливі конфорки, що допоможуть «вичавлювати» із звичайної кухонної плити понад тисячу градусів! Планується і виготовлення міні-печей, що «розвиватимуть» температуру до 1420° С, які можуть бути використані для багатьох технологічних процесів у медицині, теплоенергетиці, сільському господарстві тощо.

Газета Високий Замок "Теплова революція у нашому домі" (12 лютого 2004 р.)

Унікальний винахід львівського підприємця дозволить Україні щорічно економити газ на щонайменше 20 мільярдів гривень. А її громадянам – отримати в сім разів більше тепла і зберегти здоров’я.

У ці морозні дні, напевно, кожний господар стежить за лічильником: скільки там газу нагоріло? Всім хочеться, щоб у квартирі було тепло і щоб дешево.

Коли мій давній знайомий, а тепер львівський підприємець Олександр Єкімовських сказав, що придумав пальник для газової плити, який не тільки економить голубе паливо, а й дає у сім разів більше тепла, я спочатку не дуже повірила. Недарма ж кажуть, що немає пророка у своїй вітчизні. Правда, я знала Олександра як людину невгамовну, допитливу, ініціативну, він завжди носився зі всілякими проектами, планами. П’ятнадцять років тому організував фірму “Львівські сувеніри”, виготовляв різні керамічні вироби, пам’ятні медалі, рицарське спорядження. Щоб випалювати зразки з фарфору, сконструював мініатюрну піч прямо на газовій плиті. Це було шість років тому. І тоді помітив, що метал, який він застосовував при цьому, не тільки нагрівається до температури 1350 градусів, а й випромінює потужні інфрачервоні промені, тобто дає значно більше тепла, ніж звичайна конфорка.

Ось я в квартирі Олександра, яка знаходиться на першому поверсі над підвалом. Вхід у кухню прямо з двору. У кімнатах, як у кожному старому львівському будинку, – газові печі. Сама живу в подібному помешканні і знаю, як нелегко обігріти таку квартиру. Але, незважаючи на суворі морози, у квартирі Олександра тепло. На кухні взагалі не було жодного обігрівача, окрім одного пальника на кухонній плиті, який горів дивним червоногарячим кольором і від якого йшло потужне тепло. Оце й було ноу-хау Олександра. Розпечений металевий диск, який замінив звичайну газову конфорку, водночас був потужним інфрачервоним випромінювачем.

- Це є справді домашнє сонце, - каже Олександр Анатолійович, пропонуючи мені потримати руку збоку від пальника і порівняти зі звичайним пальником, від якого тепло йшло лише вгору. А тут приємне тепле повітря, як від сонечка, йшло в усі боки.

- Незвичність цього пальника полягає у тому, що він виготовлений з металу, який не боїться ні кисню, ні вогню і є каталізатором повного згоряння природного газу, - пояснює зміст свого винаходу мій співрозмовник. - Завдяки чому досягається ефект каталітично-ламінарного згоряння газу. Саме таке згоряння перетворює газ у теплове інфрачервоне випромінювання. Якщо поставити чайник на таку конфорку, то для його закипання потрібно удвічі менше газу і часу, а тепла виділяється у сім разів більше. Якщо ці величини перевести у гроші, то для порівняння скажу, що на звичайних, нині діючих конфорках довести до кипіння 1 літр води коштує удвічі дорожче і удвічі триваліше за часом. На моїй за ці гроші можна закип’ятити 2,5 літра води і одночасно обігріти кухню у сім разів швидше.

Ефективність згоряння газу на цій конфорці майже стовідсоткова, а шкідливих речовин при цьому виділяється мінімально. У той же час звичайні конфорки, які стоять на наших кухнях, виділяють утричі більше шкідливі для здоров’я сажу і чадний газ СО. На жаль, за словами Олександра Єкімовських, в Україні і надалі випускають вітчизняні газові плити за старими стандартами СРСР, які споживають багато газу, який при цьому, згоряючи на 50-60 відсотків, виділяє багато СО. А “пальник Єкімовських” відповідає міжнародним екологічним нормам, які відомі під назвою “Голубий ангел”. На думку автора винаходу, Україні треба перейти на випуск екологічно безпечної продукції, інакше наші товари (маємо на увазі газові плити) і надалі не будуть конкурентоспроможними з зарубіжними виробами. До того ж варто подумати і про здоров’я самих українців, особливо жінок, дітей, які багато часу проводять на кухнях, вдихаючи шкідливі продукти неповного згоряння природного газу. А новий пальник ще й випромінює лікувальні інфрачервоні промені.

Фахівці з університету ім.Івана Франка та університету “Львівська політехніка” провели низку замірів випромінювання, які підтвердили: газовий теплогенератор Єкімовських економічний, потужний, екологічний та надійний.

Завідувач кафедри фізичної і колоїдної хімії Львівського університету ім. Ів. Франка, професор Євген Ковальчук наголошує, що, за попередніми розрахунками, встановлення “пальників Єкімовських” на газових плитах заощадить 660 мільйонів гривень при кип’ятінні лише 10 літрів води на кожного жителя України за рік. А якщо врахувати, що кожна людина використовуватиме 300 літрів доведеної до кипіння води на рік, то економія газу становитиме 20 мільярдів гривень. Не кажучи вже про економію часу. А ще й до того збереже здоров’я людям. Вчені одностайні в тому, що цей винахід заслуговує великої уваги і його необхідно якнайшвидше впроваджувати в життя.

А тим часом львівський винахідник свій газовий теплогенератор вже запатентував і розробив кілька десятків промислових зразків не лише на кухонні плити та печі, а й на водонагрівачі, котли, на всі прилади, які живляться газом. Щоб задовольнити масовий попит на свій теплогенератор, Олександр Єкімовських при підтримці львівських бізнесменів готує до запуску завод з випуску незвичайних пальників. Окрім того, надійшли йому пропозиції і від підприємців з інших областей. За два місяці заплановано випустити перший мільйон теплогенераторів. Пальник для кухонних газових плит коштуватиме 15 гривень, він окупиться уже за місяць. Готується винахідник виконати і державне замовлення - встановити свій пристрій на одній з теплоелектростанцій і в котельнях комунального господарства міст України.

Планує Олександр Єкімовських відкрити у Львові міжнародний центр впровадження нових технологій “Академія”, де діятиме виставка всіх типів газотеплогенераторів і де кожен зможе наочно пересвідчитися у перевагах його пальників і вчитися, як їх встановлювати.

Це справді загальнодержавна справа. Адже відомо, що запасу газу у світі залишилося на п’ятдесят років. А економічний пальник Єкімовських зможе цей термін збільшити удвічі...

Автор: Людмила Володимирівна Полевська (раптово померла 7 квітня 2017 р)

Відійшла у засвіти журналістка Людмила Полевська, яка казала: Хороша людина – це професія.Сьогодні, у день Благовіщення Пресвятої Богородиці, відійшла у вічність журналіст Людмила Полевська, яка багато років пропрацювала у львівській газеті «Високий Замок», писала на медичну тему.Її колега Борис Козловський, який працював впродовж багатьох років з Людмилою Полевською у газеті «Високий Замок», згадує: «Коли на Львівщині перемогла демократична влада, то Людмила Володимирівна була серед тих журналістів, які відразу прийняли нову національно-патріотичну, демократичну владу. Вона брала активну участь у перереєстрації компартійної газети «Львовская правда» у газету «Високий Замок». Колись Людмила Володимирівна займалася плаванням, очевидно, на її здоров’я вплинула передчасна смерть чоловіка Олександра, з яким жила душа в душу. Вона часто його згадувала. Коли ми з нею дискутували на релігійні теми, то вона казала, що важливо ходити до церкви, але значно важливіше намагатися жити за Божими заповідями. І вона дотримувалася цих заповідей. Час від часу я їй казав таке: «Хороша людина – це не професія», на що вона відповідала: «Хороша людина – це професія. На жаль, не дуже поширена».Борис Козловський висловив думку львівської журналістської спільноти: «Людмила Полевська була глибоко порядною людина, яка не любила фальші, – йшла на компроміси, але лицемірства не терпіла. Її основна тема була медична, і ми її жартома називали «народною цілителькою». Вона давала різні поради, домовлялася з лікарями, щоб допомогти людям. Але останнім часом не займалася своїм здоров’ям, в неї був підвищений артеріальний тиск, переживала гіпертонічні кризи».Борис Козловський також зазначив, що Людмила Володимирівна ніколи не відмовляла студентам-практикантам у допомозі, завжди поралася з ними як мама, дуже терпеливо їх виховувала.Журналіст Юрій Боруцький, – теж колега Людмили Полевської, – написав у Фейсбуці: «Сьогодні у день Благовіщення Господнього відійшла у кращий світ Полевська Людмила Володимирівна, моя давня товаришка і знайома, з якою добре працювалося, писалося, яка мала завжди свою думку і висловлювала її незалежно від того, чи газетою керували партократи чи демократи. Ерудована і начитана «тьотя Поля», як мило називали її співробітники, завжди знаходила час для приємних спогадів і прикладів вирішення питань із свого власного життя. Вона виховала чудового сина Андрія, любила невістку і виховувала внучка. Але, на жаль, настав час, і тепер ЇЇ душа на небі, бо сьогодні свято Благовіщення... як це не парадоксально звучить, але і в Благий день бувають сумні звістки... Згадуючи Людмилу Володимирівну із сигареткою в руках і горнятком чаю, пишу і кажу, вибачте, прощайте, сумую, спочивайте з Богом....».Головний редактор IA ZIK Тетяна Вергелес: «Людмила Володимирівна Полевська була тим світлом, яке робить журналістську професію гідною, дуже людяною. Працювала з нею у «Високому Замку» – дослухалася до її порад, вчилася у неї, у складні хвилини знаходила підтримку й розуміння. Була мені за старшу сестру. З нею завжди було цікаво: залюблена у хороші книги, ерудована, енергійна, діяльна, шляхетно проста – вона своїм прикладом надихала, вчила, попри всі труднощі, не здаватися, любити життя, з розумінням ставитися до людських дивацтв і вибриків. Людмила Полевська не мала урядових нагород, високих відзнак. Але саме такі як вона становлять честь і совість української журналістики".Низькій уклін і світла пам’ять чудовій людині Людмилі Володимирівні Полевській. Щирі співчуття рідним та близьким.Похорон відбудеться завтра, 8 квітня, о 12.00 з нового ритуального залу на вул. Пекарській, 52.